В’єтнам
В’єтнам тягнеться вздовж моря довгою літерою S — від гір півночі до дельти Меконгу. Ханой — це озера, вулиці Старого кварталу, бульвари французької доби, будівля Оперного театру й чудова вулична їжа. За кілька годин їзди з води здіймаються вапнякові острови бухти Халонг зі списку ЮНЕСКО, а на північному заході рисові тераси довкола Шапи піднімаються до гори Фаншипан — найвищої вершини країни.
На центральному узбережжі — цитадель та імператорські гробниці Хюе на річці Хионг (Ароматна річка) і освітлене ліхтарями старе місто Хойана, пам’ятки ЮНЕСКО; перевал Хайван веде через гори до пляжів Дананга й Мармурових гір. Далі на південь — тихі затоки Фуєну й Нячанга та затока Віньхі біля національного парку Нуйтюа. Хошимін вражає енергією, краєвидами з дахів і їжею, дельта Меконгу — плавучими ринками, Фукуок — пляжами й заходами сонця, а національний парк Кондао — черепахами й дайвінгом.
Сама їжа — привід приїхати: фо, бун ча, бань мі, хойанська локшина као лау, свіжа зелень і кавова культура — кава з льодом і згущеним молоком (ка фе суа да) чи ханойська яєчна кава. На півночі зима прохолодна, а літо спекотне й вологе; на центральному узбережжі найкраще орієнтовно з лютого по серпень, дощі — приблизно з вересня по грудень; на півдні та на Фукуоку сухо з листопада по квітень. В’єтнам пасує поціновувачам культури й гастрономії, родинам, для поєднання міста з пляжем і оздоровчого відпочинку, а до подорожі легко додати Камбоджу, Лаос чи Таїланд.
