Сент-Люсія

Сент-Люсія — гористий вулканічний острів із групи Навітряних островів на сході Карибського моря, між Мартинікою та Сент-Вінсентом. Над південно-західним узбережжям просто з моря здіймаються Грос-Пітон і Пті-Пітон — два вулканічні шпилі; Природоохоронна територія Пітон внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Біля їхнього підніжжя лежить Суфрієр, старе французьке колоніальне містечко, а поруч — сірчані джерела Суфрієра біля вулкана, до якого можна під’їхати автомобілем, мінеральні ванни, ботанічний сад «Даймонд» і водоспади. Тропічні ліси довкола гори Жімі та лісового заповідника Едмунд перетинають стежки, тут живе сентлюсійський амазон, а під Пітонами й у відлюдних бухтах західного узбережжя — рифи для дайвінгу.

Острів багато разів переходив від французів до британців: поряд з англійською тут звучить креольська мова кереоль, а свято Jounen Kwéyòl присвячене креольській культурі. На старих плантаціях вирощують какао, кухня острова — креольська. Північ довкола Гро-Айлета, Родні-Бей, острова Піджен і Кап-Істейту — це захищені пляжі, яхтинг, гольф і жвавіше життя, а бухта Маріго вважається однією з найфотогенічніших у Карибському басейні.

Далекомагістральні рейси приймає аеропорт Хеванорра на півдні, регіональні — невеликий аеропорт у Кастрі; можливий і трансфер гелікоптером. Тепло тут цілий рік: сухіша пора триває приблизно з грудня до травня, вологіша, на яку припадає й сезон ураганів, — приблизно з червня до листопада. Сент-Люсія пасує парам у медовий місяць, любителям пішохідних маршрутів і дайвінгу, прихильникам оздоровчого відпочинку, гурманам і родинам.