Намібія

Намібія — край простору, світла й тиші. Наміб вважають однією з найстаріших пустель світу, а її піщане море внесене до Світової спадщини ЮНЕСКО. Довкола Соссуфлея здіймаються червоні дюни, одні з найвищих на планеті; найкращі вони на світанку, над білою глиняною западиною Дедфлей. Уранці над пустелею пролітають повітряні кулі, а нічне небо тут одне з найтемніших на Землі.

Дамараленд — суворі гори й кам’янисті долини. Біля Твайфелфонтейна, теж під охороною ЮНЕСКО, збереглися давні наскельні гравюри, а гіди громадських заповідних територій вистежують пустельних слонів і чорних носорогів на позашляховику чи пішки. Такі території, де місцеві громади отримують користь від туризму, стали відомою моделлю охорони природи. На Березі Скелетів дюни сходяться з холодною Атлантикою в тумані, а суха долина річки Гоаніб дає прихисток пустельним тваринам. У національному парку Етоша до водопоїв довкола величезного білого солончака сходяться слони, леви, носороги й великі стада, а на його межі — приватні заповідники. Віндгук — ворота країни.

Сухої зими, приблизно з травня до жовтня, тварини збираються біля водопоїв Етоші, а ночі в пустелі прохолодні; спекотне літо, орієнтовно з листопада до квітня, приносить короткі дощі, зелені краєвиди, малят і перелітних птахів. Намібія пасує поціновувачам краєвидів і фотографії, впевненим мандрівникам на другому сафарі, молодятам і родинам у таборах, що приймають дітей. Її легко поєднати з Ботсваною, водоспадом Вікторія, Кейптауном і Капськими виноградниками, Маврикієм чи Сейшелами.