Мальта
Мальта — компактний архіпелаг у самому серці Середземного моря, на південь від Сицилії: головний острів Мальта, зеленіший і спокійніший Гоцо та крихітний Коміно між ними. Столиця Валлетта — укріплене барокове місто, яке лицарі ордену Святого Іоанна звели в XVI столітті на півострові над Великою гаванню; усе місто внесене до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Це одна з найменших столиць Європи, і її рівну сітку вулиць зручно обійти пішки за день-два. Провулки з медового вапняку ведуть до співкафедрального собору Святого Іоанна та Верхніх садів Барракка, звідки видно Три міста по той бік води — Біргу, Сенглею та Бормлу, де лицарі оселилися найперше і де життя й досі обертається довкола гавані. У глибині острова на пагорбі стоїть обнесена мурами Мдіна, яку називають Мовчазним містом: вузькі провулки, старовинні палаци й краєвиди з бастіонів на весь острів, а поруч, за мурами, лежить давній Рабат із катакомбами. Сент-Джуліан і Сліма на узбережжі — жвавий бік Мальти з набережними, ресторанами та вечірнім життям.
Історія островів сягає значно глибше. Мегалітичні храми Мальти й Гоцо, серед них Джгантія на Гоцо, належать до найдавніших наземних кам’яних споруд у світі й перебувають під охороною ЮНЕСКО, як і Гіпогей Хал-Сафліені — підземний комплекс, видовбаний у скелі. Гоцо живе повільнішим, сільським ритмом: поля й села, цитадель над Вікторією, прямовисні скелі біля Двейри та рудувато-золотий пісок затоки Рамла, соляні ставки на північному березі й тихі бухти, куди найкраще дістатися човном. Вода довкола архіпелагу славиться прозорістю, тож Мальта — один із найвідоміших у Середземномор’ї осередків підводного плавання з рифами, печерами й затонулими кораблями. Видимість під водою часто чудова, і чимало місць для занурень починаються просто від берега, а човни щодня ходять до Блакитної лагуни на Коміно та до Блакитного гроту на південному узбережжі Мальти. Мальтійська кухня поєднує сицилійські й арабські впливи: тушкований кролик, листкові пиріжки пастіцці, маленькі овечі сирки з Гоцо, свіжа риба з рибальського Марсашлокка — і все це смакує з винами місцевих виноробень.
Клімат типово середземноморський: літо спекотне, сухе й сонячне, зима м’яка й доволі сонячна, а більшість опадів випадає з пізньої осені до ранньої весни. Купатися в морі зазвичай приємно приблизно з кінця травня чи червня до жовтня, часом і довше, а весна й осінь зручні для прогулянок, огляду пам’яток і занурень без літньої спеки. Найтепліше море — наприкінці літа й на початку осені, а зима, коли туристів менше, добре пасує для музеїв, церков і довгих прогулянок уздовж скель. Англійська та мальтійська — обидві офіційні мови, тож порозумітися тут легко. Улітку майже кожне містечко влаштовує свято на честь свого святого покровителя — з процесіями, оркестрами та феєрверками. Відстані невеликі — пором до Гоцо йде близько пів години, — тож одна подорож може вмістити церкви й музеї Валлетти, день у Мдіні, пляж у затоці Мелліха та кілька тихих днів на Гоцо. Мальта пасує поціновувачам культури й історії, парам, гурманам, любителям підводного плавання та всім, хто шукає короткого сонячного відпочинку майже будь-якої пори року.
