Кюрасао

Кюрасао лежить на півдні Карибського моря, біля Південної Америки; разом з Арубою та Бонайре він належить до Підвітряних островів. Тут сухо, сонячно й тепло цілий рік, а постійні пасати пом’якшують спеку. Сухіша пора триває приблизно з лютого до вересня, короткі дощі випадають переважно приблизно з жовтня до січня. У повсякденні звучить пап’яменто, а також нідерландська та англійська.

Столиця, Віллемстад, внесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Пастельні голландські фронтони тягнуться вздовж набережної Гандельскаде в Пунді, через затоку лежить Отробанда, а понтонний міст королеви Емми між ними відходить убік, пропускаючи судна. У Пітермаай і Схарлоо відреставровані особняки сусідять із вуличним мистецтвом і кав’ярнями. Західним і південним узбережжям розкидані понад 35 невеликих бухт із прозорою водою — Гроте-Кніп, Кас-Абао, Плая-Лагун; до рифів запливають з маскою просто з берега. На південному сході на мілині лежить затонулий буксир Тагбоут, а човни ходять до Клейн-Кюрасао. На посушливому північному заході — національний парк Крістоффел із горою Крістоффельберг, найвищою точкою острова, і національний парк Шете-Бока, де хвилі розбиваються в печерах.

Сільську місцевість досі прикрашають старі заміські садиби. Варто скуштувати кеші єна — запечений сир, начинений пряним м’ясом, — і свіжу рибу, а на невеликій лікерні побачити, як зі шкірки місцевого апельсина лараха роблять блакитний лікер «Кюрасао». Острів пасує любителям пірнання, парам, поціновувачам архітектури й гастрономії та всім, хто шукає легких, сонячних Карибів з європейським містом у серці.