Антигуа і Барбуда

Антигуа і Барбуда — держава з двох островів у групі Підвітряних островів Малих Антильських островів, між Карибським морем і Атлантичним океаном; офіційна мова тут англійська. Антигуанці кажуть, що на їхньому острові 365 пляжів — по одному на кожен день року, а ще тут безліч затишних бухт і коралових рифів. У столиці, Сент-Джонсі, — барвиста гавань і собор із двома вежами.

На півдні, в Інгліш-Гарборі, лежить Верф Нельсона — військово-морська верф георгіанської доби, об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Над нею здіймається пагорб Ширлі-Гайтс із краєвидами та живою музикою щонеділі ввечері. Тут давня вітрильна традиція: щовесни проходить Антигуанський вітрильний тиждень — одна з найвідоміших регат Карибського басейну. На сході — Чортів міст, природна вапнякова арка над Атлантикою, а плантація Беттіс-Гоуп із відновленим вітряком нагадує про цукрову історію. Національна страва — пеперпот (густе рагу з овочів і м’яса) з фунджі (кукурудзяною кашею з окрою), а ще тут солодкий ананас «Антигуа Блек» і місцевий ром.

Барбуда на півночі — тихий рівнинний острів із пляжами рожевого піску, як-от пляж Принсес-Діана; у лагуні Кодрінгтон гніздиться колонія карибських фрегатів, одна з найбільших у Карибському басейні. Тепло тут цілий рік, пасати пом’якшують спеку. Сухіша пора триває приблизно з грудня до квітня, вологіша, на яку припадає й сезон ураганів, — приблизно з червня до листопада. Країна пасує парам і для медового місяця, яхтсменам, родинам, любителям пляжів і підводного плавання.